Продовж тривалого часу на інтернет-сторінці висвітлювалась інформація про допомогу Ігорю Заставному, учневі 44 групи, котрий отримав важкі поранення під час вирішальних лютневих сутичок на Майдані.

З цього часу Ігор пройшов період реабілітації та протезування в одній із польських клінік. Зараз, разом з своїми одногрупниками, завершує навчання в училищі та планує здобути вищу освіту. В процесі одужання важливу роль зіграли воля до життя самого Ігоря та Ваші щирі молитви і фінансова підтримка. Щиро вдячні кожному за допомогу!

 П.С. Нижче подаємо уривок зі статті Софії Кочмар, опублікованої в березневому випуску журналу "Країна".Зі слів статті відчуєте незламність духу та силу патріотизму Ігоря.

Його історія заслуговує цілої книжки, але обмежусь кількома реченнями- новиною від Ігоря Заставного, про якого писали раніше. Ігор лікується в Жешові в лікарні, але поки йому роблять протез, його відпустили додому. Він відвідує своїх друзів, а вчора розповів нам свою історію.

 -Я був на Майдані п'ять разів. Мій тато афганець, він трохи розповідав мені про війну, але не багато. Він не знав, що я побачу її на власні очі. Він мав якусь важку хворобу крові. Я поклав його в лікарню, а сам поїхав на Грушевського. Мені важко було стояти, але я мусів. Отримав кулю у верхню губу, тому не хотів їхати дому -вони би переживали, а вернувся на похорон свого тата. -19 лютого я приїхав до Києва, мене не хотіли брати з собою,бо мені тільки 20, але я якось сів в той автобус.

-Я стояв на барикаді, коли побачив, що наші йдуть в атаку на Інститутській. Хоча, то, певно, так не називається, бо ми мали тільки  щити і каски. Я побачив хлопця старшого від мене, певно на 2 роки. В нього всі груди були в крові. Я в рідного тата на похороні не плакав, а тут розревівся. Чому вони стріляють в такого як я? - Потім я пішов вперед, ми з хлопцями зробили черепаху, але куля потрапила мені в руку, а інша в живіт. Я відчув сильний біль, але далі стояв. Я не розуміюся на зброї, але мені вистрілили в ногу, так що вона вигнулася в іншу сторону. Я зразу зрозумів, що їй вже кінець. Я був при свідомості. Лікарі говорили щось про ампутацію. А потім ніхто з них не наважувався мені сказати, що її вже нема. Смішні! Я правою ногою шукаю ліву, а її нема. Тоді питаю медсестричку: "Стасю, ноги нема, правда?" "Нема!" і замовкла. Мені кололи велику дозу морфію, бо це скажено сильний біль. А одну ніч не дали, то я обернувся до стіни, і просто вив всю ніч. Я не розуміюся на політиці, та й історію в школі не дуже вчив. Я просто знав, що я там маю бути заради моїх племінників. 

Мені шкода, що я живий..

Ігор вчиться на різьбяра. Скоро кінець року. Питаю, що думає робити завтра. "Жити! Не люблю ні коли мене називають героєм, ні коли вважають обмеженим!"

Текст (с) Софія Кочмар

 

Реквізити банку для перерахування коштів: 

 

Отримувач: Заставний Ігор Романович
ПАТ "ВіЕс Банк"
р/р 26255000043444
І П Н 3428611871
МФО 325213
Призначення платежу: Поповнення рахунку

Заставного Ігоря Романовича І П Н 3428611871,

відповідальна  особа  Тарасович Остап, родич Ігоря

 або 

 Отримувач: ПриватБанк 

Найменування банку: ПриватБанк 
Номер рахунку: 29244825509100
МФО: 305299
ЄДРПОУ:14360570
Призначення платежу: зарахування на карту 5168742066495494,
Зварич Олексій Дмитрович,заступник директора з НВР ХПТУ №14

 ІПН:2440204515 на лікування Заставного Ігоря Романовича

 або 

 МФО 351005: АТ "УКРСИББАНК"

ОТРИМУВАЧ: Заставний Ігор Романович 
РАХУНОК:26255008543454
ЄДРПОУ: 3428611871
ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Благодійна допомога на лікування для учасника Майдану Заставного І.Р.

  

 

 


Ви можете поділитись цікавою статтею з друзями в соціальних мережах: