Першого листопада на цвинтарі несуть квіти і запалюють свічки. У нашому краї цей день вважають поминальним, і кожен має за свій обов’язок віддати шану померлим родичам і близьким.
Одним з найбільших поминальних днів була і Дідова або Дмитрова (Дмитрівська) суббота.

Листопад - місяць спомину наших рідних, близьких, які відійшли у вічність. А ще ми молимося за тих, кого ніколи не знали, тих, хто загинув, захищаючи рідну землю від чужинської навали. Для учнів І курсу училища викладач спецдисциплін Великопольський Андрій Федорович разом із учнями 11 групи підготували Виховну годину "Поминальний день. Вшанування пам'яті полеглих Героїв України"


У Галичину традиція вшановувати померлих 1 листопада прийшла із сусідньої Польщі. Ми в особливий спосіб молимося за покійних родичів. Це день усіх померлих, які не зазначені в церковних календарях, але, як ми віримо, перебувають на небі.
Свічки, які ми запалюємо на могилах спочилих символізують наші гарячі молитви за тих, кого вже немає серед нас, а також світло Христової правди про загальне воскресіння всіх мертвих у день Другого Христового Пришестя. Ми молимося за померлих родичів до Господа через нашу любов до них.
Існував звичай нести до церкви три хлібини. За народною уявою, перша хлібина призначалася давно померлим пращурам, друга – дідам та бабам найближчого роду, а третя – тим, хто помер наглою смертю – на війні, у воді чи вогні.
В цей день по церквах і тепер служать заупокійну і моляться за душі померлих. В “родинну” або “дідову” суботу, як в народі називали Дмитрову суботу, померлих родичів поминали у церкві панахидою-парастасом, а вдома обідом. До речі, “поминати” алкоголем – зовсім не християнська традиція.
Кажуть, що день вшанування померлих існував ще у давніх друїдів. З 835 року з благословення Папи Римського Григорія IV Західна церква почала святкувати день Всіх Святих 1 листопада. День напередодні – 31 жовтня – в середньовічній англійській мові отримав назву “All Hallows Eve” (надвечір’я дня Всіх Святих) або “Halloween”.
В ніч з 31 жовтня на 1 листопада можна побачити дітей, підлітків, студентів та навіть дорослих переодягнених у костюми різної нечисті. У школах та ВУЗах організовуються в честь цього «свята» вечірки. Тільки варто поглянути, як у приміщенні на стінах якого висять павутиння, кажани та інша мерзота, бігають діти з відрубаними головами ляльок, танцюючи в колі переодягнені у чаклунів, відьом та іншу нечисту силу. Попиваючи при цьому виноградний сік, який символізує кров. Все це здалека нагадує звичайнісінький шабаш тільки в дитячій формі. Найгірше те, що це святкування зараз масово проводиться в школах, як інтернаціональне і жартівливе. Але нічого позитивного в цьому святі немає. От саме через це нам потрібно сторонитися “чужоземних” святкувань, оскільки вони наносять величезну шкоду нашій власній віковій культурі, знищують її, та асимілюють.
Отже, для християн відвідини цвинтаря завжди пов’язані з молитвою за померлих до Бога. Для нас це не громадянський акт, а ще один спосіб вираження віри у вічне життя. Ми віримо, що після смерті душа людини не помирає, а йде до Творця, тобто у вічність. Бог не є Богом мертвих, але живих, тобто, перед Богом всі живі.

 


Ви можете поділитись цікавою статтею з друзями в соціальних мережах: