Період адаптації першокурсника пов’язаний із руйнуванням попередньо сформованих стереотипів. У першу чергу це пов’язано з розлученням із шкільними друзями – втратилася їхня підтримка та розуміння. Зникає також постійний контроль за діяльністю учня-першокурсника з боку батьків. Зрештою просто змінюється звичний режим праці та відпочинку.


Учням варто розуміти, що навчання в училищі – це не тільки набуття професіоналізму, але ще й розвиток особистості, збільшення життєвих перспектив, усвідомлення свого місця у суспільстві.
Вступаючи на поріг нового навчального закладу (у нашому випадку – професійно-технічного навчального закладу), першокурсник, відчуває певний страх. Існує навіть термін «навчальна фобія», що означає – страх перед відвідуванням навчального закладу. Нерідко йде мова не стільки про страх перед новим, а й про страх виходу із дому, розлучення із іншим закладом, із батьками, до яких дитина прив’язана (діти, які живуть у гуртожитку).
Іноді самі батьки відчувають певну тривогу перед НЗ, і мимоволі вселяють цей страх дітям, драматизують проблеми початку навчання, самі лякаючи дітей застарілим словом-паразитом «бурса», і всім, що зв’язане із цим терміном.
Як правило, не відчувають остраху перед навчальним закладом впевнені в собі, активні і допитливі учні, що прагнуть самостійно вирішувати проблеми навчання та налагоджувати стосунки з однолітками. Інша справа, якщо мова йде про сформований у дитини гіпертрофований рівень домагань, про дітей, які не мають досвіду спілкування з однолітками, недостатньо впевнені у собі. У цьому випадку вони також бояться не виправдати сподівань батьків, мають труднощі адаптації у колективі та страх перед вчителями та майстрами виробничого навчання.
Крім остраху йти до навчального закладу нерідко виникає страх зміни системи навчання у порівнянні із шкільним форматом. В основі цього також є боязнь нових опитувань, контрольних робіт, досліджень та анкетувань, страху бути осміяним, зробити помилку, сказати неправильну відповідь Як правило, бояться учні із високим рівнем тривожності. Найбільше вони бояться відповідати біля дошки та працювати в групі.
Разом із тим, до проблем переходу до нових умов навчання додається так званий «перехід до дорослого життя», який багато хто із учнів сприймає, як дозволяння багато чого із того, чого раніше не дозволялось – шкідливі звички, агресивна, нахабна поведінка, пропуски занять, нецензурні вирази, для хлопців – «чоловічі» вияснення стосунків, для дівчат «розв’язна» поведінка тощо.
Найважчим на початковому етапі для окремих учнів нашого навчального закладу було: звикнути до нових умов навчання, життя у гуртожитку, ввійти в новий учнівський колектив, звикнути до нового режиму роботи, справити гарне враження на нових викладачів,одногрупників, ознайомитись з новими предметами та звикнути до нових правил навчання в училищі. Для когось було стресом – це пройти вступні іспити з малюнку.
Часто проблеми адаптації підсилюються під впливом перевтоми. Режим дня, структура навчального року сприяють перевтомі, особливо у фізично ослаблених чи емоційно нестійких учнів. Як результат – в учнів, які важко пристосовуються до нових умов – це соматичні прояви: часті захворювання, головний біль, можуть бути також бурхливі реакції: агресія, непорозуміння в учнівському колективі, з майстрами чи викладачами, часті пропуски уроків, небажання іти в училище.
Також, початок навчання в навчальному закладі збігається з початком вікової кризи, з якої підлітки виходять в різний час та з різними новоутвореннями. Хтось активний, кмітливий, інший - повільний, тертій когось дратує упертістю і агресивністю. Тому, у деяких учнів на початковому етапі важко складаються доброзичливі стосунки в колективі, кожен сам по собі, нерідко виникають конфліктні ситуації через невміння працювати разом, в групі, вболівати за свою групу як за один колектив, невміння розподілити між собою колективну та громадську роботу, а також невміння вислухати думку іншого члена групи.
Іноді, першокурсники, які недостатньо впевнені в собі, мають боязнь бути осміяними або зробити помилку, сказати неправильну відповідь, тоді вони найчастіше намагаються не виділятись серед інших одногрупників.
Також в багатьох учнів немає зацікавленості до навчальних предметів в училищі через лінощі, низький рівень знань, низьку дисципліну, невміння вчитися, а також невміння правильно організувати свій вільний час через що у них не вистачає часу на самостійну підготовку.


Ви можете поділитись цікавою статтею з друзями в соціальних мережах: