Знущання — це повторюване, систематичне переслідування та агресивні дії, спрямовані на інших. Акти знущання можуть чинити як окремі особи, так і групи. Знущання може включати багато видів поведінки, наприклад: словесні насмішки, обзивання та приниження; погрози й залякування; вимагання та крадіжки грошей і особистих речей; ізолювання від групи, недопущення до товаришів.

       Слово «агресія» походить від латинського aggressio що означає «напад», «вступ». Це вмотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам життя людей у суспільстві, завдає шкоди об’єктам нападу (живим і неживим), фізичного і морального збитку або викликає психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху, пригніченості тощо).
ОСНОВНІ ВИДИ АГРЕСІЇ ТА ЗНУЩАНЬ

Фізична: активна, пасивна; пряма, непряма.
Вербальна (словесна): активна, пасивна; пряма, непряма.
Агресія може бути спрямована на:
• людей поза сім’єю (педагогів, ровесників, менших учнів);
• близьких людей;
• тварин (птахів, комах, домашніх улюбленців);
• на себе (свою особистість або тіло): виривання волосся, здирання шкіри, згризання нігтів;
• на фізичні об’єкти (з’їдання неїстівного, ламання іграшок, знищення майна);
• на символічні або вигадані об’єкти (комп’ютерні ігри, агресивні малюнки).

Причинами знущань у навчальному закладі можуть бути:

1. Соматичні захворювання чи захворювання головного мозку.

2. Виховання в родині: брак уваги, тепла, поганий контроль за дитиною, застосування фізичної та словесної агресії щодо дитини та у стосунках між подружжям, а також полярні методи покарань.

3. Індивідуальні фактори. Найкращий задокументований індивідуальний фактор у знущаннях — темперамент. Активні, імпульсивні учні можуть мати схильність до розвитку агресивної поведінки. Більша фізична сила або її дисбаланс часто є основним чинником знущань. Також впливає і рівень самооцінки, невміння контролювати свої емоції, протест проти ситуації, соціальний статус у групі.

4. Шкільні фактори: соціальна характеристика, суворість або недостатній рівень нагляду з боку педагогів, особливо на спортивних майданчиках, подвір’ї, в коридорах, гуртожитку. Адекватність методів втручання дорослих, коли вони побачили факт знущання, чи їм просто про це розповіли, є дуже важливою.

5. Вплив новітніх технологій.

Хто найчастіше стає жертвою кривдника?

Тихі, сором’язливі учні, котрі не чинять твердого опору першому ж прояву агресії, який пізніше неодмінно повториться. Потенційні жертви зазвичай не мають друзів і соціальної підтримки в навчальному закладі, часто у них низька самооцінка, а отже, вони невпевнені у своїх силах.

Жертви нерідко демонструють антисоціальну поведінку, що викликає роздратування. Вони імпульсивні, мають погані соціальні навички, можуть також намагатися знущатися з інших дітей. Тому часто вони є і тими, хто знущається, і самою жертвою.

Як проявляється агресія?

• Бійки, словесні образи;

• негативізм (пасивний або активний опір правилам і нормам), конфлікти з оточенням, низька успішність, замкненість;

• агресивні комп’ютерні ігри;

• розробка різних військових стратегій і втілення їх у життя;

• демонстративний, яскравий одяг, особлива музика, зухвалі танці, графіті на стінах;

• пасивні прояви (зволікання, повільність,упертість, «забудькуватість», навмисна нездатність зробити необхідне);

• погіршення здоров’я, депресія, знижений настрій, страхи, тривожність, нестійкість емоційної системи, самогубство.

Єдиний підхід у роботі зі знущаннями — системна і безперервна паралельна робота з батьками, педагогами та учнями.

РОБОТА З БАТЬКАМИ

Форми роботи:

• тематичні батьківські збори;
• круглі столи;
• тренінги;
• відкриті лекції;
• відеолекторій з обговоренням;
• читання порадників і літератури;
• семінари для батьків із використанням інтерактивних технологій;
• групові та індивідуальні консультації;
• психодіагностичні дослідження;
• анкетування;
• відкриті батьківські збори.

Робота навчального закладу з агресією та знущанням серед учнів:

• поінформованість і участь дорослих у вирішенні проблем;
• рада профілактики, учнівські конференції;
• схвалення учнів із соціально позитивною поведінкою та надання допомоги іншим;
• спеціальні групові правила, кодекси поведінки;
• учнівські збори на тему насильства;
• розмови з батьками;
• зустрічі педагогів і батьків;
• виступи різноманітних служб роботи з дітьми.

Методи роботи з учнями:

• профілактичні бесіди;
• виховні тематичні години;
• тренінгові заняття;
• інформаційні куточки, пам’ятки, буклети;
• дискусійні заняття;
• гуртки;
• зустрічі із впливовими людьми;
• екскурсійні походи;
• дні самоврядування;

Робота класних керівників:

• розробка кодексу поведінки у групі, зокрема правил ставлення до інших учнів, толерантність і повага до ближнього;
• усі випадки знущань та агресії мають означати для порушників негайні, послідовні, але ненасильницькі наслідки;
• схвалення та заохочення позитивної, дружньої поведінки учнів;
• пропагування під час уроків ідеї цінності ненасильства, нерасизму, адекватного ставлення до протилежної статі;
• розвиток навичок соціального спілкування, вирішення труднощів.

Робота педагогів:

• використання у вихованні молоді власного прикладу;

• застосування нових інноваційних виховних моделей і технік;

• залучення школярів до суспільно-корисного та цікавого дозвілля;

• збереження власного психічного здоров’я.